Що таке куркума? В чому різниця куркуми і куркуміна? Кому підійде дана добавка?

Куркума – це  трав’яниста багаторічна рослина (Curcuma longa) родини імбирних. В основному її використовують як спецію, зокрема каррі. Візитною карткою куркуми є її жовте забарвлення.  У всьому світі виявлено 133 види даної рослини. Більшість з них мають загальні місцеві назви і використовуються для різних лікарських препаратів. Основним компонентом, який надає лікарські властивості куркумі є так звані поліфеноли. Поліфеноли – це  група речовин, в яких є більш ніж одна фенольна група на молекулу. Поліфеноли містяться в рослинах і дізнатися про їх вміст можна за кольором рослини – найбільше поліфенолів в плодах яскравих кольорів. У природі поліфеноли виконують чітку функцію: вони захищають рослини від агресивного впливу (ультрафіолетове випромінювання, комах, грибка, інших захворювань, тощо) та надають рослинам яскраве забарвлення. Придбати куркуму можна як харчову добавку. Куркума - це рослина, яка має дуже довгу історію використання в медицині, яка налічує майже 4000 років. У Південно-Східній Азії куркума використовується не тільки як основна спеція, а й як компонент в релігійних церемоніях. Через свій яскраво-жовтий колір цю рослину також називають «індійським шафраном». В аюрведичній медицині (найдавніша традиційна медицина) куркумін використовується для лікування різноманітних захворювань, включаючи респіраторні, захворювання печінки, запальні захворювання та діабетичні рани.  У стародавній індуїстській медицині його використовувало місцеве населення для лікування розтягнень і набряків. У традиційній китайській медицині куркумін в основному використовується для лікування станів, пов’язаних з болем у животі.

 Ознайомлюючись з даною тематикою на різних сайтах можна зустріти два поняття – куркума і куркумін. Найперше, що спадає на думку, що це просто різні назви однієї рослини. Проте це не так. У зібраних плодів  Curcuma longa основною  цінністю є кореневища. Коли коріння висохнуть, їх подрібнюють в порошок під назвою куркума і використовують як ароматизатор в каррі та інших азіатських кухнях. Через цей процес куркуму також називають порошком кореня куркуми або екстрактом куркуми лонга.  Це і є той славнозвісний  порошок жовтого кольору, який ми бачимо на вітринах магазинів, де продають прянощі.

Куркумін – це близько 3% всього порошку куркуми. Іншими словами, куркумін знаходиться всередині куркуми, остання в свою чергу міститься в корені Curcuma longa. Куркумін – це і є той основний компонент, який надає даній рослині лікувального ефекту.

 1. Розлади шлунково-кишкового тракту.

Куркумін продемонстрував терапевтичний ефект у пацієнтів, які страждають на запальні захворювання кишечника. Запалення шлунково-кишкового тракту, яке спостерігається при хворобі Крона та виразковому коліті, можуть бути виснажливими захворюваннями, а тривалий перебіг цих процесів  також може підвищити ризик колоректального раку.  В одному експерименті взяло участь 5 хворих пацієнтів на виразковий коліт. Хворим давали куркумін у дозі 550 мг двічі на добу протягом місяця, а потім тричі на день протягом наступного місяця. Після цього прийому упродовж двох місяців усі п’ять пацієнтів повідомили про значне покращення симптомів. Аналізи продемонстрували, що після двох місяців лікування куркуміном такі маркери запалення, як швидкість зсідання еритроцитів і рівень С-реактивного білка повернулися до нормальних меж.

Доведено що куркумін здатен проходити гематоенцефалічний бар’єр (фізіологічний механізм, який захищає мозок людини від потрапляння вірусів, бактерій та будь-яких інших шкідливих мікроорганізмів і речовин із кровоносної системи). Відомо що запалення та окисне пошкодження відіграють певну роль у розвитку хвороби Альцгеймера, а куркумін  позитивно впливає на пригнічення цих обидвох процесів.

Крім того, ключовою характеристикою цієї хвороби є накопичення білкових клубків, які називаються амілоїдними бляшками. Дослідження показують, що дана добавка може допомогти очистити ці бляшки.

Спершу розберемося в тому, що безпосередньо являє собою метаболічний синдром. До цього захворювання відносять: резистентність до інсуліну (клітини організму не реагують добре на інсулін і не можуть легко засвоїти глюкозу з крові), гіперглікемію (високий рівень глюкози в сироватці крові), гіпертензію (стійке підвищення артеріального тиску), низький холестерин, високий холестерин, підвищені рівні тригліцеридів та ожиріння. Усі ці проблеми свідчать про порушення стабільності роботи систем в організмі людини. Дослідження продемонстрували, що куркумін здатен послаблювати кілька аспектів даного синдрому, зокрема  покращувати чутливість до інсуліну, пригнічувати формування жирових клітин, знижувати підвищений кров’яний тиск, запалення  та окислювальний стрес. Окрім цього є недавні експериментальні висновки, в яких стверджували, що  куркумін також може знизити рівень холестирину та тригліцеридів в крові. Важливою деталлю є те, що для підвищення засвоєння куркуміну використовували пиперін. Про це ми ще поговоримо нижче.

Ми вже вияснили, що куркума, зокрема куркумін, мають ряд позитивних властивостей, які використовують не тільки в кулінарії, але і в медицині. Проте як і все інше, дана добавка містить «ложку дьогтю». Головні труднощі виникають в тому, що куркумін погано засвоюється нашим організмом. Тобто, щоб отримувати позитивні ефекти від даної добавки, необхідно приймати велике дозування. Проте вчені виявили, що виправити цей недолік куркуміну здатен чорний перець.

Чорний перець містить біологічно активну сполуку піперін, який є алкалоїдом на зразок капсаїцину, активним компонентом, що міститься в порошку чилі та кайенському перці. Було доведено, що піперін допомагає полегшити нудоту, головний біль і погане травлення, а також має протизапальні властивості. Проте основна перевага чорного перцю полягає в тому, що він покращує абсорбацію (засвоєння) куркуміну.

Поки існує дві теорії щодо того, як це працює. Перша - пиперин полегшує проходження куркуміну через стінки кишечника і потрапляння в кров. Друге - він може сповільнити розщеплення куркуміну в печінці, підвищуючи тим самим його рівень у крові.

Є різні варіанти як співвідносити дозування цих добавок. Однією з найпростіших моделей є 10 мг піперіну на кожен грам куркуміну. Тобто якщо людина вживає на добу 2 г куркуміну, то їй достатньо 20 мг піперіну. При такій варіації швидкість засвоєння першого зростає до 2000%.