Астаксантин – найпотужніший антиоксидант в природі. Його вплив на шкіру, імунітет та відновлення пошкоджених тканин
Зміст статті:
-
Історична довідка та цікаві факти.
-
Що таке вільні радикали, як вони утворюються і чому необхідно з ними боротися?
Напевно все більша кількість сучасних людей в тій чи іншій мірі чули такі висловлювання як: боротьба/нейтралізація вільних радикалів, антиоксидантна дія. Питання захисту від вільних радикалів у наш час стає дедалі актуальнішим, оскільки ці негативні елементи виникають у нашому організмі під час стресових ситуацій або навіть при високоінтенсивних тренуваннях, тому аби запобігти передчасному старінню організму необхідно вживати антиоксиданти. В даній статті ми ознайомимося з цими поняттями більш детально. Чому необхідно допомагати нашому організму боротися з вільними радикалами? Як це впливає на здоров’я нашої шкіри, судин і серця та імунітет? І як зрозуміло з назви даної статті, центральне місце займе астаксантин. Ознайомившись з матеріалом, ви безперешкодно зможете замовити спортивне харчування через інтернет.
Що таке астаксантин?
Астаксантин — це червонуватий пігмент, який належить до структурного класу, відомого як «каротиноїди», поряд з деякими іншими харчовими каротиноїдами, такими як β-каротин, фукоксантин і лютеїн. Він природним чином міститься в морських організмах, включаючи мікроводорості, ракоподібних, лосося і форель. Ця речовина надає своєрідну пігментацію чіткого червоного кольору.
Астаксантин переважно водний за своєю природою (за винятком деяких випадків, коли це червона пігментація пір’я фламінго та перепелів, де, як вважають, він зберігається завдяки тому, що ці птахи споживають рибу), і двома основними джерелами його є лосось (дієтичний) та мікроводорість haematococcus pluvialis (додатково).
Історична довідка та цікаві факти
У 1938 році австро-німецький біохімік Річард Кун ідентифікував і виділив астаксантин з лобстера. Кун створив лабораторію на березі річки Неккар в Німеччині і швидко завоював репутацію провідного експериментатора в органічній хімії. Астаксантин був одним із перших каротиноїдів, які досліджували широке коло дослідників.
У середині 90-х років група університетських вчених створила стартап під назвою Aquasearch, який з часом перетворився на Mera Pharmaceuticals. На момент заснування Aquaseach їхньою метою було охопити величезний світ мікроводоростей, включаючи розробку кормових добавок для лосося та чистих відновлюваних джерел енергії. Вони обрали Host Campus NELHA в Коні як місце для своєї пілотної програми для доступу до чистої глибокої морської води та цілорічного сонця. Вони ретельно розробили технологію вирощування, збору, стабілізації та вилучення астаксантину з Haematococcus pluvialis, одного з 30 000 видів мікроводоростей. Aquasearch профінансував ряд досліджень.
Добавки з цього каротиноїду швидко були прийняті спільнотою марафонців і триатлоністів на Гаваях. Астаксантин використовували для укріплення суглобів, відновленні після тренувань та захисті від ультрафіолетових променів (протизапальні властивості). На сьогоднішній день в наукових журналах опубліковано понад 1000 рецензованих статей, що досліджують астаксантин. Члени команди Cardax опублікували понад 50 рецензованих робіт, десять з яких опубліковано в The American Journal of Cardiology.
Що таке вільні радикали, як вони утворюються і чому необхідно з ними боротися
Вільні радикали – це високорухливі та нестабільні молекули, які утворюються в організмі природним шляхом як побічний продукт метаболізму (окислення) або під впливом токсинів навколишнього середовища. Атоми оточені електронами, які обертаються навколо атома кулями, які називаються оболонками. Кожна оболонка повинна бути заповнена певною кількістю електронів. Коли оболонка заповнена, електрони починають заповнювати наступну оболонку. Якщо у атома є незаповнена зовнішня оболонка, він може зв’язатися з іншим атомом, використовуючи електрони для завершення зовнішньої оболонки. Ці типи атомів відомі як вільні радикали. Атоми з повною зовнішньою оболонкою стабільні, але вільні радикали нестабільні і намагаючись створити кількість електронів у своїй зовнішній оболонці, вони швидко реагують з іншими речовинами. Коли молекули кисню розщеплюються на окремі атоми, які мають неспарені електрони, вони стають нестабільними вільними радикалами, які шукають інші атоми або молекули, щоб зв’язатися з ними. Для правильної фізіологічної функції необхідний баланс між вільними радикалами та антиоксидантами. Якщо вільні радикали переважають здатність організму їх регулювати, виникає стан, відомий як окислювальний стрес. Таким чином ці нестабільні молекули негативно змінюють ліпіди, білки та ДНК і викликають ряд захворювань людини. Тому застосування зовнішнього джерела антиоксидантів може допомогти подолати цей окислювальний стрес.
До чого призводить окислювальний стрес:
1. Неврологія.
- Серцево-судинна система.
- Нирки
- Рак
- Інші захворювання
Властивості Астаксантину
Отже, ми вияснили, що потенційно може бути, якщо не боротися з окислювальним стресом. Розглянемо, яким чином перешкоджати вільним радикалам руйнувати наші клітини за допомогою антиоксидантів (на прикладі Астаксантину). Порівняльні дослідження з вивчення фотозахисних ефектів каротиноїдів продемонстрували, що астаксантин є найкращим антиоксидантом, що має більшу дієвість, ніж кантаксантин і β-каротин у фібробластах (клітини сполучної тканини) шкіри людини. Зокрема, він пригнічує утворення АФК (активні форми кисню) та модулює експресію ферментів, що реагують на окислювальний стрес, таких як гемоксигеназа-1 (HO-1), яка є маркером окисного стресу та регуляторним механізмом, що бере участь у адаптації клітини проти окисного пошкодження. Отже, які ж основні функції даного компоненту:
1. Проти старіння шкіри
2. Зміцнення імунітету
3. Протипухлинні властивості
4. Протизапальні
5. Вплив на серцево-судинну систему
Джерела астаксантину
.webp?1639512570835)
Вживання, дозування та побічні ефекти
Рекомендується приймати астаксантин з багатими омега-3 маслами насіння, такими як чіа, лляне насіння, риба, нутелла, волоські горіхи та мигдаль. На ринку доступна комбінація астаксантину (4–8 мг) з харчовими продуктами, м’якими гелями, капсулами та кремом. Рекомендована доза астаксантину становить 2–4 мг/добу. У дослідженні повідомлялося, що не було виявлено побічних ефектів при застосуванні астаксантину (6 мг/добу) у дорослих людей. Якщо перевищувати рекомендовану дозу, це може призвести до посилення випорожнень та червоного кольору калу. Високі дози також можуть викликати біль у шлунку.
Висновок
Отже, підводячи підсумки даної статті, можна з впевненістю стверджувати, що ігнорування окисного стресу в організмі може призвести до значних проблем зі здоров’ям. Тому нам необхідно стежити за його рівнем за допомогою продуктів з високим вмістом антиоксидантів або добавок. Найпотужнішим антиоксидантом в природі є астаксантин. Сучасні дослідження демонструють надзвичайно великий потенціал даного компоненту. Астаксантин продемонстрував вплив на різні захворювання, включаючи рак, гіпертонію, діабет, серцево-судинні, шлунково-кишкові, печінкові, нейродегенеративні та шкірні захворювання. Його антиоксидантні властивості використовуються проти окисного пошкодження в хворих клітинах.
Джерела
